Наші маленькі таланти

Роботи учасників конкурсу

 "Не жартуй з вогнем"

Хвіст Анастасія

Не жартуй з вогнем

Пустощі з вогнем-це небезпека,

Пустощі з вогнем-це знак біди.

не потрібно гратись з сірниками,

Пам'ятайте, друзі, це завжди!

Адже від маленької іскринки

Може спалахнуть оселя й ліс.

Принесе сірник великі збитки

Людям горе і чимало сліз.

Не чекаєш від вогню ти шкоди,

Але пам'ятай, він стане ворогом умить.

Дуже важко зупинить стихію,

Коли все навколо нас горить.

Я вклоняюсь, мужні вогнеборці,

За відвагу і сміливість вам, рятівники,

І такі важливі правила безпеки

Буду я вивчати залюбки!

Чумак Вікторія

Жарти з вогнем

Без вогню немає діла,

ні тепла, ні світла.

Знає кожен це дорослий

і маленькі діти.

Але всі повинні знати_

гратись з ним не варто,

Бо пожежа може бути,

а це вам не жарти.

Вогонь може буть нещадним,

ми вас дуже просим,

Обережно з ним поводьтесь,

Не жартуйте зовсім!!!

Якщо раптом вже так сталось-

загорілись меблі...

Ви негайно викликайте

101 - пожежних.

Матвієнко Карина

                                                                         Троценко Вероніка

Сірники

Пішов Миколка до бабусі,

Де улітку любив пасти гуси,

Гуляв собі та пас їх на лугу

І знайшов коробочку малу.

А в ній лежали сірники…
Кричить Миколка, репетує,

А вогнище вже не жартує.
Тепер хлопчина добре знає,

Як гарно світяться вони!!!

І заходився ними гратись сам…

Аж раптом лихо – загорівся сіновал.

Тут люди швидко підоспіли

І полум’я те загасили.

Що сірники – то не забава.

І нам просив він передати,

Що з вогнищем не треба грати.

Шейко Максим

Пожежа – це не казка

Знає навіть кіт мій Васька,

Що пожежа – це не казка.

«Сірники ти не бери»,-

Кажуть так мої батьки.

Раз чиркнув – уже горить,

Вогнища не зупинить.

Правило для всіх одне –

Бо безпека – головне!

Для кота і для людини,

Пам’ятайте щохвилини.

Із вогнем я не жартую,

Сірники сам не беру я,

А якщо спіткало лихо,

То негайно подзвоню –

101 я наберу!

Каніщева Євгенія

У лісі не жартуй з вогнем,

Не розпалюй сам багаття!

Бо деревам та звірятам велику шкоду завдаси.

І пташки і пташенята все летітимуть кудись.

Де їм дітись та сховатись?

Вогонь все знищить, все згорить.

Каніщева Наталія

Ти в будинку не жартуй

З електроприборами.

Може виникнуть іскра,

Спалахне усе довкола.

А якщо вже сталось лихо,

То поквапся, поспішай…

101 ти набирай

І пожежних викликай!

Загребельна Анжеліка

Конкурс "Людина та ліс"

Хвіст Анастасія

Рідна земля! Скільки усього є на ній. Це і моря, океани, річки, озера, тварини й птахи. Скільки зелені різноманітної! А яка неповторна краса лісу!
Мені подобається бувати в ньому. Часто ходжу в ліс, прислухаюся до шелесту листя, коли воно розмовляє з вітром. А яку насолоду відчуваю, вдихаючи чисте повітря…Ліс дрімає, піднісши вгору горді крони. Тиша… Спокій… Дихається так легко. Не повітря, а бальзам.  Я люблю ліс.  Отримую насолоду від співу птахів, запаху хвої, шелестіння листя. А як приємно взяти кошик і разом з батьками вирушити по гриби. Ліс - джерело життєдайного кисню. Тому і ставитися до нього необхідно дбайливо. Він, як усе живе, потребує піклування. Це лише на перший погляд: росте собі й росте. А скільки треба докласти зусиль, щоб забезпечити йому правильний догляд. Жаль, що багато людей цього не розуміє, і над нашим зеленим другом зависає згубна сокира.
Ми не повинні бути байдужими до природи. Потрібно насаджувати нові  ліси, щоб природа рідної Сумщини була багатшою, сприяти дбайливому ставленню до наших зелених друзів, бо вони очищують повітря, дихають свіжою прохолодою у спекотні літні дні. Звертаюся до всіх небайдужих людей із закликом берегти рідну природу. Тільки байдужі й черстві люди можуть не помічати й не розуміти її красу. Охорона лісу залежить тільки від нас.
Хай дзвінко звучить у серцях  чарівна мелодія лісу!

                                    

Конкурс   "Я гордий тим, що українець зроду"

Хвіст Анастасія

          Моя матуся

У кожного на світі є кумири

На когось схожими ми хочем буть.

Й у мене є така людина –

Рідненькою матусею зовуть.

На мою маму хочу бути схожа,

Щоб досягати у житті мети,

Любити й шанувати всіх навколо –

Як радила матусенька завжди.

Її волосся, наче сонця промінь,

А очі – мов та іскорка в огні.

Матусю цінувати завжди буду,

Тому що дуже я її люблю.

    Уклін тобі доземний, рідна мамо

Ще з дитинства кожен знає –

Найрідніша в світі – мама.

Прекрасна, ніжна, мила

Мене вона зростила.

Її вуста – троянди пелюстки,

Які щоранку мене ніжно будять.

Всі на землі щасливі малюки,

Бо їх матусі дуже люблять.

Нехай поїду я кудись далеко,

Та не забуду матінку свою.

Я прилечу до неї, мов лелека,

Тихенько поцілую й обніму.

Завдячую я їй життям своїм,

Бо мама – найсвятіша з всіх святинь. 

Троценко Вероніка

 Перша вчителька

Перша вчителька моя –

Добра, лагідна, тендітна.

Кожен день нас зустрічає,

На уроках научає:

Рахувати і писати,

Букви у склади зливати.

Як матуся, про нас дбає,

І завжди допомагає.

Наче бджілка-трудівниця,

Невпинно працює

І всім дітям радість дарує!

Влезько Софія

 Осінь

Ось прийшла на Україну

Осінь щедра та багата.

Принесла вона дарунки

Добрим людям в кожну хату.

Цілий рік ми працювали

Увесь врожай уже зібрали.

Скоро прийде вже зима-

Та вона нам не страшна.

Бо хто влітку попрацює-

Взимку гарно посмакує.

Шейко Максим

      Наш Мурчик

Подарунки, візерунки

Морозець намалював.

Приморозив лапки Мурчик,

Бо всю ніч ходив-гуляв.

Спить на стільчику тепер він,

Гріє лапки і мурчить.

Мабуть хай полеже трішки,

Потім вже на двір біжить.

А щоб лапки не замерзли,

Щоб наш Мурчик не хворів,

Рукавички йому зв’яжем –

Буде кращим із котів.

Хай він бігає, стрибає,

Бо іде до нас зима.

А як літа забажає –

Мерщій в хату до вікна.